Два типи каналізації
Зовнішня каналізація відводить стічні води від будівлі до колектора, очисних споруд чи вигрібу. Існує два принципово різні способи руху стоків: самопливний (гравітаційний) і напірний. Від цього вибору залежить геометрія мережі, обладнання й експлуатація.
Самопливна каналізація
У самопливній мережі стоки рухаються самі під дією сили тяжіння — від вищої точки до нижчої. Тому головна умова її роботи — правильний і постійний ухил труби в бік колектора. Це найпоширеніший і найдешевший в експлуатації варіант, бо не потребує насосів і електроенергії.
Ключові принципи:
- труба прокладається з постійним ухилом без зустрічних контруклонів;
- ухил має бути достатнім для самоочищення (щоб стоки не застоювалися), але не надмірним;
- на поворотах, перепадах і через певні відстані влаштовують оглядові колодязі;
- труби заповнюються частково, забезпечуючи рух і вентиляцію.
Недостатній ухил веде до замулення й засмічень, надмірний — до того, що вода «тікає» вперед, а тверді частки осідають. Точне значення ухилу залежить від діаметра труби й беруть його з проєкту.
Орієнтовно: чим менший діаметр труби, тим більший потрібен ухил; для більших діаметрів достатньо меншого ухилу. Конкретні значення уточнюйте за чинними нормами.
Напірна каналізація
Якщо самопливом стоки відвести неможливо — рельєф рівний, точка скиду вище за об’єкт, велика відстань — застосовують напірну каналізацію. У ній стоки перекачує насос (через каналізаційну насосну станцію, КНС), а труба працює під тиском, як водопровід.
Напірна схема дозволяє:
- піднімати стоки вгору й долати несприятливий рельєф;
- прокладати труби меншого діаметра без жорсткої прив’язки до ухилу;
- передавати стоки на великі відстані.
Платою за це є залежність від електроенергії, насосного обладнання й його обслуговування.
Як обирають схему
Логіка проста: за можливості завжди надають перевагу самопливу як надійнішому й дешевшому в експлуатації. Напірну схему вмикають там, де самоплив неможливий:
- Оцінити рельєф і взаємне положення об’єкта та точки скиду.
- Якщо є стабільний ухил у бік колектора — проєктувати самоплив.
- Якщо рельєф не дозволяє — застосувати КНС і напірну ділянку.
- Часто комбінують: самоплив до КНС, далі напірна труба, потім знову самоплив.
Матеріали й споруди
Для самопливної каналізації застосовують ПВХ, ПЕ та інші труби з розтрубними з’єднаннями; для напірної — напірні ПЕ-труби зі зварними швами. На мережі влаштовують оглядові колодязі (для самопливу), КНС і запірну арматуру (для напору).
Підсумок
Самопливна каналізація проста й надійна, але повністю залежить від правильного ухилу; напірна дорожча й складніша, проте долає рельєф. Здебільшого мережа комбінує обидва типи.
Матеріал має інформаційний характер. Тип мережі, ухили, діаметри й обладнання визначає проєкт за результатами вишукувань; конкретні значення уточнюйте за чинними нормами.